Тривалість відпустки у воєнний час: 24 дні чи повна норма — пояснюємо правила 2026 року

Чому питання відпустки під час воєнного стану досі актуальне

Воєнний стан в Україні триває вже понад чотири роки, і за цей час встигло скластися дивне враження: ніби "особливий період" — це щось тимчасове, про що скоро забудуть. Але ні. Станом на вересень 2026 року воєнний стан і загальна мобілізація продовжені вже вдвадцяте, останнього разу — до 31 жовтня 2026 року. А це означає, що спеціальні трудові правила, включно з тими, що стосуються відпусток, і далі діють у повному обсязі.

Питання відпустки — одне з найчастіших у кадровому діловодстві. Бухгалтери й HR-фахівці щомісяця отримують десятки запитів: чи можна піти у повну відпустку, чи роботодавець має право відмовити, чи "згорають" невикористані дні. Плутанини додає й те, що базовий Кодекс законів про працю ніхто не скасовував, але паралельно з ним діє спеціальний закон воєнного часу, який у частині відпусток суттєво коригує звичні правила. І саме ця подвійність найбільше збиває з пантелику і працівників, і роботодавців.

Спробуємо розібратися послідовно: що змінилося, які обмеження реально діють, а які — лише міфи, що гуляють інтернетом ще з 2022 року.

Який документ регулює відпустки у воєнний час

Базовий орієнтир тут — Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-IX. Саме цей документ увів тимчасові, спеціальні норми, які діють паралельно із загальним Законом "Про відпустки" та Кодексом законів про працю, але мають пріоритет над ними на період дії воєнного стану.

Важливо розуміти: Закон № 2136-IX не скасував право на відпустку як таке — воно, як і раніше, гарантоване статтею 45 Конституції України. Змінився не сам факт права, а порядок і умови його реалізації. Тобто відпустка нікуди не поділась, просто роботодавець отримав ширші повноваження регулювати, коли і скільки саме днів надавати.

Восени 2026 року в кадровому середовищі активно обговорюють ще один момент — на розгляді перебуває законопроєкт про масштабне оновлення трудового законодавства, який, серед іншого, зачіпає й тривалість щорічної відпустки, а також процедуру трудових спорів і електронний документообіг у кадровій сфері. Документ поки що не ухвалено остаточно, тому орієнтуватися варто саме на чинні норми Закону № 2136-IX, а зміни відстежувати додатково — це той рідкісний випадок, коли законодавство буквально "у процесі".

Скільки днів відпустки належить працівнику зараз

Ось ключова цифра, яку варто запам'ятати: на період дії воєнного стану роботодавець має право обмежити тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки 24 календарними днями. Зверніть увагу на формулювання — саме "має право обмежити", а не "зобов'язаний скоротити". Це принципова відмінність.

Що це означає на практиці? Якщо за загальними нормами Кодексу законів про працю мінімальна тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарні дні, а окремим категоріям працівників — і більше (наприклад, неповнолітнім, особам з інвалідністю, науково-педагогічним працівникам), то під час воєнного стану роботодавець може "стиснути" всю відпустку саме до базових 24 днів, навіть якщо за звичайних умов людині належало б, скажімо, 31 чи 56 днів.

Камінь-Каширський - Залаззя автобусом: розклад, зупинки і все для пасажира 2026

Але тут криється важлива деталь, про яку часто забувають: невикористані понад ці 24 дні "зайві" дні відпустки нікуди не зникають. Вони не згорають і не анулюються — їх переносять на період після завершення чи скасування воєнного стану. Тобто це не втрата права, а лише його тимчасове відкладення.

Хто вирішує — роботодавець чи працівник

Ще один поширений міф: ніби відпустка тепер видається виключно "як забажає бос". Насправді рішення про обмеження тривалості відпустки — це право роботодавця, яке він реалізує на власний розсуд, з урахуванням виробничої необхідності. Закон прямо не зобов'язує узгоджувати таке обмеження з працівником особисто, хоча на практиці адекватний роботодавець зазвичай попереджає колектив завчасно, а не ставить перед фактом.

Водночас працівник, зі свого боку, зберігає право звернутися із заявою на відпустку — просто роботодавець під час воєнного стану має легальну підставу цю заяву частково не задовольнити в частині, що перевищує 24 дні. Відмовити повністю в наданні відпустки як такої — інша річ, і це вже виходить за межі закону, окрім окремих категорій працівників оборонного сектору, про яких мова нижче.

Практична порада від себе: якщо ви плануєте відпустку, найкраще узгоджувати конкретні дати заздалегідь, а не сподіватися, що "воєнний стан" автоматично означає повну свободу вибору часу відпочинку. Графік відпусток, до речі, ніхто не скасовував — він так само формується на підприємстві і має враховувати інтереси як компанії, так і працівників.

Чи "згорає" відпустка, якщо її не надали два роки поспіль

У мирний час діє чітке правило: роботодавець не має права не надавати працівникові щорічну відпустку повної тривалості протягом двох років поспіль — це прямо заборонено законодавством, і за порушення передбачена відповідальність. Під час воєнного стану ця норма призупинена: якщо роботодавець не надав працівнику відпустку повної тривалості протягом двох років поспіль, жодної відповідальності за це не настає.

Звучить тривожно, але на практиці це означає лише одне: підприємства, які через об'єктивні обставини — релокацію, зупинку виробництва, кадровий голод через мобілізацію частини колективу — фізично не можуть відпустити всіх бажаючих одночасно, не будуть за це штрафуватися. Саме право працівника на відпустку при цьому нікуди не зникає, воно так само накопичується і підлягає використанню чи компенсації.

Стаж для відпустки: чи враховується час простою або призупинення трудового договору

Окрема больова точка — як рахувати стаж, що дає право на щорічну основну відпустку, якщо трудовий договір із працівником фактично призупинений через воєнні дії, або людина перебуває у відпустці без збереження заробітної плати. Загальне правило таке: період, коли трудовий договір призупинено або коли працівник перебуває у неоплачуваній відпустці, не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.

Це логічно: стаж для відпустки прив'язаний до фактично відпрацьованого часу, а не просто до формального перебування у трудових відносинах. Якщо людина не працювала й не отримувала зарплату — цей період "випадає" з розрахунку. Втім, є нюанс: якщо простій виник з ініціативи роботодавця і працівник формально залишався в штаті, отримуючи хоча б частину оплати, підхід може відрізнятися — тут варто уточнювати конкретну ситуацію в бухгалтерії підприємства, бо кейсів на практиці чимало, і кожен має свої особливості.

Відпустка без збереження заробітної плати: без обмежень за тривалістю

Тут одна з найпомітніших змін воєнного часу. У мирних умовах відпустка без збереження заробітної плати за сімейними обставинами й з інших причин, яку надають за згодою сторін, обмежена 30 календарними днями на рік — це пряма норма статті 26 Закону "Про відпустки". Під час дії воєнного стану це обмеження не застосовується: тривалість такої відпустки визначається виключно угодою між працівником і роботодавцем, без верхньої межі.

Це означає, що теоретично людина може перебувати у відпустці за свій рахунок хоч півроку поспіль — якщо роботодавець згоден. І тут важливо чесно сказати: закон не зобов'язує роботодавця погоджуватися. Це право сторін домовитися, а не автоматична гарантія для працівника. Тобто заява "хочу відпустку без збереження зарплати на три місяці" цілком законна, але роботодавець так само законно може її не підписати.

На практиці саме такий вид відпустки найчастіше оформлюють ті, хто виїхав за кордон, доглядає за родичами в іншому регіоні, або з інших причин тимчасово не може виконувати роботу, але хоче зберегти запис у трудовій книжці й формальне місце роботи.

Особливості для мобілізованих та учасників бойових дій

Окрема категорія — працівники, які перебувають на військовій службі. Тут діють свої правила, що суттєво відрізняються від загального порядку. Мобілізованим працівникам за основним місцем роботи зберігається місце роботи, посада і, за певних умов, середній заробіток — але це вже питання не стільки відпустки, скільки загальних гарантій воєнного часу.

Маршрутка Луцьк — Камінь-Каширський (через Ковель): графік для пасажирів 2026

А ось після демобілізації чи повернення з полону чи зони бойових дій колишні захисники мають право на відпустку у зручний для них час — це одна з важливих соціальних гарантій, яку роботодавець зобов'язаний забезпечити практично беззаперечно, на відміну від звичайного порядку узгодження графіка. Крім того, ветерани війни та особи, які мають особливі заслуги перед батьківщиною, традиційно користуються додатковими соціальними відпустками, тривалість яких визначається окремими нормами законодавства про статус ветеранів.

А що з додатковими відпустками — чи їх теж скоротили

Тут варто розмежувати два поняття. Обмеження до 24 днів стосується саме щорічної основної відпустки. Щорічні додаткові відпустки — за роботу зі шкідливими умовами праці, за особливий характер праці, за ненормований робочий день — регулюються окремо, і закон прямо не встановлює для них аналогічного універсального обмеження в 24 дні. Втім, на практиці роботодавці часто застосовують подібний підхід стриманості й до додаткових відпусток, орієнтуючись на виробничу необхідність і фінансові можливості підприємства в умовах війни.

Соціальні відпустки — наприклад, у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до трьох років, для одиноких матерів — під час воєнного стану не обмежуються й надаються на загальних підставах, без будь-яких "воєнних" скорочень. Це принципова позиція законодавця: материнство і догляд за дітьми залишаються під захистом навіть у найскладніших обставинах.

Компенсація за невикористану відпустку: чи можна отримати грошима

Питання, яке хвилює багатьох, хто планує звільнення. Компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні виплачують на загальних підставах — воєнний стан цього права не скасовує і не обмежує. Тобто якщо працівник звільняється, маючи накопичені невикористані дні відпустки понад ті самі 24 "обмежені" календарні дні, компенсацію за них зобов'язані виплатити повністю, виходячи з фактичної кількості невикористаних днів, а не з урізаної воєнної норми.

Це важливий момент для тих, хто хвилюється: "а раптом мені не доплатять, бо зараз війна". Ні, право на компенсацію при звільненні не залежить від воєнного стану й розраховується так само, як і в мирний час — виходячи із середньоденного заробітку та кількості невикористаних днів.

Перевірки роботодавців: чи можуть штрафувати за порушення правил відпустки

Ще один нюанс, важливий насамперед для роботодавців, але корисний і працівникам для розуміння загальної картини. Планові перевірки роботодавців представниками Державної служби з питань праці на період дії воєнного стану заборонені. Держпраці має право проводити лише позапланові перевірки — наприклад, за конкретною скаргою працівника про порушення його прав.

Це означає, що формального "аудиту раз на рік" зараз можна не боятися, але це аж ніяк не індульгенція на порушення прав працівників. Якщо людина вважає, що її права на відпустку порушено — скажімо, відмовляють у наданні хоча б мінімальних 24 днів, — звернення до Держпраці чи до суду залишається законним і робочим механізмом захисту.

Практичні поради від себе: як діяти працівнику і роботодавцю

За кілька років дії воєнних трудових норм накопичилося чимало практичного досвіду — і от кілька спостережень, які варто взяти на замітку.

Працівникам варто, перш за все, фіксувати домовленості письмово. Усна обіцянка "відгуляєш після перемоги" — це не гарантія, а побажання. Якщо йдеться про перенесення днів відпустки понад 24 календарні, краще, щоб це було відображено в кадровому наказі чи хоча б у службовій переписці, яку можна за потреби пред'явити.

Роботодавцям, своєю чергою, варто пам'ятати: відсутність відповідальності за ненадання повної відпустки два роки поспіль — це не привід зовсім забути про баланс роботи й відпочинку співробітників. Виснажений колектив працює гірше, а плинність кадрів у воєнний час і так є серйозним викликом для багатьох галузей.

Окремо раджу стежити за оновленнями законодавства — саме тому, що на розгляді Верховної Ради перебуває законопроєкт про комплексне оновлення трудового регулювання, конкретні цифри та формулювання можуть змінитися протягом найближчих місяців. Те, що актуально сьогодні, цілком може бути скориговано вже до кінця року, тож раз на квартал варто перевіряти свіжі роз'яснення Державної служби з питань праці чи консультуватися з профільним юристом.

Підсумок: що варто знати про відпустку у 2026 році

Якщо звести все до головного: під час дії воєнного стану, яке в Україні продовжено до 31 жовтня 2026 року, роботодавець має право обмежити щорічну основну оплачувану відпустку 24 календарними днями, а невикористані понад цю норму дні переносяться на період після завершення воєнного стану, а не втрачаються. Норма про обов'язкове надання повної відпустки протягом двох років поспіль тимчасово не застосовується. Відпустка без збереження зарплати за згодою сторін тепер не обмежена 30 днями на рік. Компенсація за невикористані дні при звільненні виплачується в повному обсязі на загальних умовах.

Головний висновок такий: право на відпочинок нікуди не зникло навіть у найважчі часи, змінився лише механізм його реалізації — став гнучкішим, а часом і повністю залежним від домовленості сторін. Тому найкраща стратегія і для працівника, і для роботодавця — не покладатися на чутки чи спогади про "як було раніше", а звірятися з чинними нормами Закону № 2136-IX та своєчасно фіксувати всі домовленості документально.

Податок на нерухомість 2026: хто звільнений від сплати і як перевірити свою квартиру